Онкологія | suggestion-treatment

Онкологія і самонавіювання

Ця робота задумувалась тоді, коли я ще не знав про чудову роботу подружжя Саймонтон (див. [3] першого списку сторінки "Литература и веб"), мені було за шістдесят і я хотів знати про можливі важелі впливу на онкологічні захворювання - ми всі під богом ходимо. А шукати ці важелі і проводити експерименти, коли ти вже захворів, може бути фатально пізно.

Якщо ви спеціаліст чи шукаєте варіанти лікування для себе чи своїх близьких, рекомендую вам прочитати згадану вище книгу, її легко знайти в інтернеті. Один з авторів онколог, інший - психолог і вони розробили систему допоміжного лікування онкохворих, яка різко збільшує виліковність від раку, особливо на пізніх стадіях захворювання. Це збільшення пояснюється підключенням до лікування імунної системи організму. Чому цей метод широко не використовується тепер? Думаю, основна причина - чітка спеціалізація сучасних лікарів, велика дистанція між онкологією та психологією. Хоча в Інституті раку США є департамент допоміжних методів лікування раку, де цей метод широко використовується і зараз.

Мій підхід відрізняється від підходу Саймонтон і доповнює його більш жорстким керуванням імунної реакції, що, на мою думку, посилює його ефективність.

Результати роботи, описаної нижче, були прийняті для використання Центром допоміжної та альтернативної медицини Американського інституту раку.

Експериментальне дослідження можливості впливу самонавіювання на стан папіломи людини

В.В. Гондар

Мета: визначення можливостей та шляхів безпосереднього та виключного впливу на пухлини людини через використання методів психотерапії. Об’єкт і методи дослідження: папілома людини в стабільному стані (більше 10 років). Використовувалось самонавіювання певних відчуттів, локалізоване в області пухлини, що спричиняло відповідні місцеві вегетативні та імунні реакції організму. Результати: протягом двох місяців відбулося ороговіння верхньої частини пухлини та її злущення з поверхні шкіри. Висновки: дослідження показало можливість активізації специфічної імунної реакції організму, націленої на тканини пухлини. Вказана реакція може бути ефективною частиною комплексної протипухлинної терапії та суттєво її посилити.

Вступ

Перелік засобів боротьби з раковими захворюваннями безперервно зростає, при цьому застосовуються останні досягнення фундаментальних та прикладних наук і відповідних технологій. Це дозволило покращити статистику виліковності, але вона все одно залишається низькою.

З іншого боку, на думку автора, захоплення технічними, науковими, біотехнологічними підходами в цій сфері відвернуло увагу дослідників від напрямків лікування, що базуються на активізації можливостей організму в боротьбі з хворобою, активізації, що часто може бути виконана достатньо простими, з точки зору сучасної медицини, психотерапевтичними методами. Представлене дослідження дозволяє також частково пояснити причину окремих випадків успішного лікування онкологічних захворювань спеціалістами нетрадиційної медицини.

Психотерапії в сучасній онкології відводиться допоміжна роль, хоча в роботі Саймонтон описані варіанти безпосереднього психотерапевтичного впливу на імунну систему ракових хворих та відповідні методи лікування.

Об’єкт та методи дослідження

Дослідження проводилось автором на собі. Короткі дані: вік на момент дослідження – 62 роки, перша папілома в навколо пупковій області з’явилась в 38 років, через три роки по рекомендації онколога була видалена, через декілька років в іншому місці області з’явилась нова пухлина, яка є об’єктом дослідження. Вплив на пухлину здійснювався шляхом послідовного самонавіювання релаксації всього тіла та відчуття важкості і тепла (методика детально описана у вправах 1-3 на сторінці сайту "О самовнушении") в області навколо папіломи, погляд при самонавіюванні фіксувався на папіломі. Також навіювалось почуття ворожості папіломи до всього організму та реакції організму на ворожість. Навіювання виконувалось 2-3 рази на день тривалістю декілька хвилин.

Вид пухлини на різних стадіях дослідження фіксувався на фото, наведених нижче. Фото 1 та 2 зроблені фотокамерами телефонів Nokia 6303i та Samsung GT-I9070, відповідно; фото 3 та 4 – фотокамерою Canon IXUS 80 IS в режимі макрозйомки, фото 4 зроблене при штучному освітленні.

Основні результати

Експеримент з активним психотерапевтичним впливом тривав близько двох місяців, пухлина спостерігалась протягом 10 місяців після закінчення експерименту. Нижче представлені фотографії папіломи на різних стадіях експерименту. Після початку процесу злущення (через два місяці після початку експерименту) навіювання було припинене. Після злущення, місце, на якому була пухлина, практично не мало забарвлення, але з часом стало виглядати як родима пляма (фото 3). Протягом року на місці злущеної папіломи сформувалось нове утворення, представлене на фото 4.

Фото 1. Папілома до початку експерименту, 11.05.2012.

Фото 2. Стадія злущення папіломи, 08.07.2012.

Фото 3. Папілома через місяць після злущення, 6.08.2012.

Фото 4. З часу експерименту пройшло більше року, 30.10.2013.

Обговорення

В обговоренні зупинимось на відмінностях підходів до впливу на пухлину, описаних в роботі Саймонтон та в даній статті.

Різниця в підходах пояснюється різницями між інструментами, котрими володіють автори. В першому випадку – це прийоми та засоби психологічного впливу, в другому – це підхід , який використовує теорія керування: формування переліків показників стану об’єкту (фізіологічних параметрів організму), визначення цільових значень цих показників та шляхів їх досягнення.

На думку автора, для керування імунною реакцією, яка є не психологічним процесом, а вегетативною реакцією організму, використання принципів автоматичного керування з зворотнім зв’язком, описаних в [1], більш відповідає самому об’єкту керування. Коректним є підхід з побудовою ієрархічної системи керування, який суміщає обидва підходи. В цьому випадку верхній рівень керування (в експерименті – це навіювання відчуття ворожості) забезпечується більш абстрактним підходом Саймонтон, а нижній – навіюванням конкретних відчуттів важкості, тепла і т.п.

На користь такого підходу можуть свідчити наступні аргументи:

Взаємозв’язок імунної реакції та температури загальновідомий, тому навіювання тепла сприяє посиленню імунної реакції;
В даному випадку ми зв’язуємо параметр, що змінюється достатньо швидко і легко та більш доступний для спостереження – температуру, з параметром, що має протилежні властивості. Наявність зворотного зв’язку по параметру, що легко спостерігається та швидко змінюється, суттєво підвищує ефективність навіювання.
Пропонований підхід дозволяє ефективно використовувати для лікування не тільки самонавіювання, а й жорстке та м’яке навіювання описаних станів психологом, оскільки формули навіювання в цьому випадку достатньо конкретні;
Навіювані відчуття сприяють локалізації імунної реакції порівняно з підходом Саймонтон, що є додатковим параметром управління та сприяє її локальному підсиленню.

Висновки

Описане дослідження показало можливість активізації специфічної імунної реакції організму, націленої на тканини пухлини;
Експеримент показав можливість значного виключного впливу на пухлину активованої специфічної імунної реакції організму, що дозволяє зробити висновок про можливість ефективного застосування описаного підходу в комплексній протипухлинній терапії.
Важливу роль в процесі такої активізації відіграє просторове позиціонування цілі самонавіювання (місця прикладення імунної реакції), найбільш ефективними є візуальне та тактильне позиціонування;
Для повного знищення пухлини навіювання потрібно продовжувати деякий час після її злущення; на цій стадії, можливо, самонавіювання доцільно позиціонувати на місці, де знаходилась пухлина та, приблизно, на 5 міліметрів під нею;

Література

1. Физиология человека, под ред. Г. Шмидта и Г. Тевса, т. 2

2. Виктор Гондар. Самовнушение и рак, http://h.ua/story/424107/